Мої помилки у самвидаві (або й не тільки мої)

Кажуть, раз на рік і палиця стріляє… А у моєму випадку — Вася пише новий пост у блог.

Сьогодні розкажу про свої помилки у самвидаві. І може ще згадаю кілька загальних. Поїхали!

Помилка 1. Завчасно не відклала грошей

Може, моя думка й непопулярна, але я скажу: самвидав — це не тортури. Справді. Нічого надзвичайного в порівнянні з традиційним видавництвом. Всі ми — письменники — проходимо ті самі етапи, від яких то бісишся, то сумуєш, то просто заїдаєш це все печивом.

Бо, чесно, складно буває всім. У будь-якій справі. І самвидав — це просто ще один спосіб для авторів дістатися до мети. Це не портал в пекло, хоч і буває гаряче.

Найбільша складність — це гроші. Наступна – маркетинг. Але ви можете видатися через видавництво і все ще страждати через те, що ніхто не купує ваші книги. Тому маркетинг – це не проблема суто самвидаву.

Отже, повернемось до грошей. Іноді їх просто немає в той самий момент, коли вони конче потрібні. А будуть гроші — буде і редактор, і дизайнер, і красива обкладинка, і друкарня, і платна реклама в соціальних мережах. Взагалі все.

Тому, якщо хочете уникнути болю, почніть відкладати ще з першого слова рукопису. Серйозно.

Я ж, як справжній стратег, цього, звісно, не зробила. У результаті — паніка, заперечення і… кредитка. А потім ще пів року її закривала, особливо коли виникла потреба у другому накладі. Більше так не робитиму. Напевно. Ну… подивимось. 🙂

Помилка 2. Не займалася маркетингом до виходу книги

Ця помилка офіційно стала помилкою лише потім — коли раптом з’ясувалося, що мою книгу хочуть читати не лише мама, тато і троє друзів. 😳

Спочатку я не будувала великих планів. Мрія була проста: написати й видати книжку. Надрукувати трохи примірників – здебільшого для знайомих.

Але тут — бац! — моя книга комусь ще зайшла. Незнайомим людям. Людям з вулиці. Людям, які не знають, як я виглядаю в піжамі. 🤯

І тут я зрозуміла, що треба щось робити. Але, звісно, момент був уже трохи втрачений. Я почала говорити про книгу незнайомцям, коли наклад уже їхав з друкарні. І то — випадково, десь у Threads.

А треба було починати значно раніше. Ще на етапі: «Я пишу книгу». Заявити про себе, розповідати, ділитися процесом, набирати свою аудиторію.

Отже, порада: вірте у свою книгу з першого дня. І продавайте її ще до того, як вона перетвориться в ту, яку можна буквально тримати у руках.

Помилка 3. Не дала нікому вичитати верстку і сигнальний примірник

Так, я вирішила: «Навіщо комусь давати? Всі вже все вичитали в Google Doc! Ще трохи підчищу — і буде цілком збс».

Ну, спойлер: не було збс. 😅

Я нормально ставлюсь до того, що в книзі може бути кілька дрібних помилок. Врешті-решт редактори й коректори — не бездушні боти, а живі люди. Та і я ж не королева перфекціонізму. Але…

Але коли я побачила в уже надрукованому накладі кілька дуже тупих одруківок — мене наче током вдарило. Особливо боляче було, бо більша частина книг вже пішло до читачів. Два дні я нила друзям, яка я безтолкова письменниця.

Заспокоїлася, звісно. Життя триває. Але все одно неприємно.

Висновок простий: завжди дайте вичитати верстку ще комусь. Навіть якщо самі все перечитали сто разів. Навіть якщо вам сниться свій текст. Інший формат — інше сприйняття. А ще — зайві очі ніколи не зайві. 👀

P. S. В другому накладі помилки виправила вже.

Помилка 4. Поспішала і не дізналася реальні терміни всіх етапів

Мабуть, я реально хвилювалася, що мене приб’є шахед до того, як я встигну видати книгу. А я дуже хотіла встигнути.

Тому діяла швидко. Можливо, навіть занадто швидко. Зараз думаю: варто було пройти ще один-два раунди редактури. Передивитись не 10 друкарень, а всі 50, що гугляться. Назбирати більше грошей — і зробити якусь нереальну верстку з chapter openers. Замовити сигнальні примірники в різних місцях, порівняти папір, кольори, запах.

Але… якщо чесно — мені дуже подобається моя книга. І зовні, і всередині. Я люблю цю історію. Так, вона не для всіх. Але жодна книга не для всіх.

До речі, ще одна пастка: я наївно думала, що друкарня зробить наклад за кілька днів. Ха! Реальність така: друк — це від двох тижнів, а то й більше. Деякі зараз друкують по 3–5 тижнів. Я уявляла, як тримаю книгу в руках того ж тижня... А потім чекала. І чекала. І ще трошки чекала.

Отже, мораль така:

• Дізнавайтесь реальні терміни заздалегідь. Не обіцяйте собі й майбутнім читачам конкретних дат.

• Ставте дедлайни всім: рідерам, редакторам, коректорам.

• Якщо є можливість — платіть. Гроші = мотивація + дедлайни, які працюють. Кажу «Якщо є можливість», бо ми все ще пам’ятаємо, що головна складність самвидаву – гроші.

Але — не затягуйте надто. Бо іноді книга може так і не побачити світ. Тим паче незалежно від того як добре ви її відредагуєте, все одно знайдеться той, хто закохається в неї безумовно, і той, хто скаже: «Гівно». Так уже працює всесвіт.

Бонус – ще трохи про помилки

Потенційна помилка 1. Очікувати слави, багатства і Netflix-адаптації з дебютної книжки

Будьмо чесні: самвидав — це не автоматичний квиток у письменницький Голлівуд. Особливо, якщо це ваша перша книга. Краще ставитись до цього як до крутого старту: заявити про себе, зібрати перших читачів, втілити мрію, показати світу свою історію.

Гроші й слава можуть прийти — але хай це буде бонус, а не головна ціль.

Потенційна помилка 2. Економити на обкладинці (і не вивчити, що робиться на ринку у вашому жанрі)

Обкладинка — це перше побачення з читачем. І якщо ваша не вписується в ринок жанру або виглядає по-аматорськи, вона просто загубиться серед інших або не привабить цільову аудиторію.

Не знаєте, як має виглядати обкладинка вашої книги? Проведіть маленьке дослідження: топові книжки в жанрі, популярні автори, видавництва. Чому це важливо і як це зробити — розповідала ось тут.

Потенційна помилка 3. Займатись pity-маркетингом

Оце «Ніхто не купує мою книгу, я так старалась 😢» — насправді не працює. Людям хочеться радіти разом з автором, а не відчувати провину за те, що ще не клікнули на кнопку «Купити». Замість цього — розповідайте, про що ваша книга, чому її варто прочитати тощо.

Потенційна помилка 4. Очікувати швидких результатів

Так, ви видали книгу. І так, ви чекаєте, що зараз усе станеться: продажі, відгуки, слава. Але у самвидаві все відбувається повільно, поступово, часом — ледь помітно. Але кожен новий читач — це вже перемога.

Потенційна помилка 5. Порівнювати себе з іншими письменниками

«О, він уже продав 100 книжок. У неї 70 відгуків...» — знайомо? У самвидаві, як і в житті, порівнювати себе варто лише із собою вчорашніми. Ваша історія — унікальна. Ваш шлях — не калька чужого.

Потенційна помилка 6. Думати, що все даремно і ви не впораєтеся

В сенсі? Та хто, як не ви? 🤨 Як дам по дупі!

Це все на сьогодні.

Якщо що — ви знаєте, де мене знайти (посилання на мій IG в правому нижньому кутку). Грошей я вам не дам, але можу поділитися порадою. Цьом! 🫰